Серед закинуток, улюблених сталкерами, є особливі, що мають непередаваний колорит. До них однозначно відноситься абхазький селище міського типу акармара. Цей населений пункт не живий і не мертвий – він застиг на межі між двома цими станами, але з кожним роком буйна субтропічна рослинність сильніше і сильніше стирає цей рубіж.
Селище міського типу акармара було засноване в 1938 році. У 1942 він був включений до складу розташованого поруч міста ткварчелі, ставши його передмістям. Основне будівництво тут розгорнулося після закінчення війни. У ткварчелі були направлені військовополонені-німецькі та італійські солдати і офіцери, яким належало перетворити групу абхазьких селищ в промислове місто, найбільший в регіоні центр вугільної промисловості.
Завдяки праці полонених, місто ткварчелі і його гірський район акармара, разюче відрізнялися від інших невеликих радянських міст. Будівлі тут були оригінальної, західноєвропейської архітектури, а благоустрою вулиць, площ і дворів могли позаздрити міста мільйонники.
Завдяки віддаленому від центру розташуванню селище акармара став елітним районом міста, де прагнули отримати житло абсолютно все. Щоб оселитися тут, багато чекали по кілька років, але анітрохи не шкодували про витрачений час. У будинках-сталінках цього району були великі світлі кімнати з високими стелями, а з вікон квартир відкривалися чудові гірські пейзажі.
Район був повністю автономний від ткварчелі і мав свій будинок культури, школу, лікарню, ринок, ресторан, кінотеатр, пансіонат і навіть невеликий готель. Зовсім непогано, якщо врахувати, що житловий фонд селища складався всього з пари десятків будівель. Найбільше число жителів-5 тисяч, було тут зареєстровано в кінці 80-х.
Сьогодні в акармарі живуть 5 сімей, яким доводиться покладатися тільки на свої сили. Велика частина міських будівель зруйновані і їх поступово поглинає вічнозелений вологий ліс. Важко повірити, що 30 років тому тут вирувало життя, на вулицях було повно людей, а у дворах чувся дитячий сміх. Що ж перетворило акармару в місто-привид?
Вирішальною подією в житті міста стали бойові дії, що розгорнулися тут в 1992-1993 роках. Грузино-абхазький конфлікт призвів до облоги міста ткварчелі. Блокада тривала 413 днів. Майже щодня місто обстрілювалося артилерією та стрілецькою зброєю, що призвело до знищення промисловості, інфраструктури та більшості міських будівель.
Селище акармара знаходився в щільній блокаді і його населення, яке не встигло покинути рідні місця до початку конфлікту, зазнавало неймовірні позбавлення. Тут були присутні біди, які важко собі уявити на рубежі xx і xxi століття. Жителів долали голод, холод та епідемії інфекційних захворювань. Це не рахуючи того, що городян підстерігала смерть під час артобстрілів і бомбардувань.
У 2008 році президент абхазії присвоїв ткуарчала (нова назва ткварчелі), звання міста-героя. Цей статус допоміг залучити сюди інвестиції, і зруйноване місто поступово почало оживати. На жаль, коштів цих явно недостатньо і поки місто не може похвалитися навіть відновленими дорогами.
Що стосується віддаленого району акармара, то про нього всі забули. Жителі пішли з заростаючого лісом селища і тут залишилися лише люди похилого віку і ті, кому нікуди йти. Історія селища-примари не унікальна для абхазії-поруч розташовані такі ж мертві населені пункти поляна і джантуха.
