Світ стрімко змінюється, даючи можливість людям з вродженими генетичними захворюваннями і відхиленнями жити повноцінним життям. Зараз для» особливих» людей відкриваються все нові горизонти і вони вже не відчувають себе обділеними, адже вони нарівні із звичайними людьми можуть виконувати повсякденні справи, так і керувати будь-якою сучасною технікою без кінцівок, або знаходити собі супутників життя, перебуваючи в інвалідному візку.
Яскравим прикладом стала Джен Брікер , яка змогла довести собі і іншим людям, що всі обмеження існують тільки в нашій голові.
Практично відразу ж після народження дівчинка, яка народилася без ніг, і з серцем, розташованим з іншого боку, була кинута своїми генетичними батьками. Проте, світ не без добрих людей, і волею доль, дівчинка потрапила в прекрасну родину, яка змогла прийняти її такою, якою вона народилася. З самого дитинства Дженніфер твердили, що висловом “не можу” немає місця в їх будинку.
Поетом,навіть без кінцівок, Брікер нітрохи не відчувала себе ображеною і, як і багато дітей, захоплювалася спортом. Джейн любила пограти у волейбол, а також покататися на роликах, але найбільшою пристрастю дівчинки стала повітряна гімнастика. У Джен навіть з’явився кумир — одна з найбільш відомих молодих спортсменок — Домінік Олена Мочану.
Дженніфер всіляко намагалася бути схожою на відому спортсменку і добилася великих успіхів у спорті. Щоправда, вона навряд чи могла припустити, що Домінік Олена Мочану в підсумку виявиться її рідний старшою сестрою. Після того, як дівчина дізналася про свою спорідненість з Домінік, вона не залишала спроб з нею зв’язатися. А після того, як довгоочікувана подія, все таки, сталося, вони дуже часто стали зустрічатися і спілкуватися один з одним. Крім того, Брюер змогла пробачити свою біологічну матір, яка колись кинула її напризволяще.
Сьогодні ім’я Дженніфер Брікер досить відомо. Дівчина — відомий публіцист і мотиваційний оратор. Джен на своєму власному прикладі розповідає людям про те, що немає нічого неможливого. Крім того, вона пропонує ніколи не створювати собі уявних перешкод, адже її батьки з самого дитинства вчили її ніколи не казати «не можу».
Історія таких людей як Дженніфер Брікер доводить, що багато здорові люди всього-навсього шукають собі виправдання, коли не можуть досягти потрібного результату.
Для деяких людей вроджена недуга не привід опускати руки, а навпаки виклик, з яким вони борються на протяжений усього життя і найчастіше виходять з нерівної битви переможцями.
