А мене задовбав егоїзм. Не егоїзм конкретних людей, з цим просто справлятися — досить не спілкуватися з таким махровими егоїстами, а егоїзм груп.
За прикладами далеко ходити не потрібно. Пішоходи обурюються автомобілістами, які паркуються, на їхню думку, неправильно, і взагалі, від них одна шкода, хай краще пересуваються на громадському транспорті. І вони не думають, що якщо навіть у нашому обласному центрі відсотків тридцять пересядуть вранці на громадський транспорт, транспорт просто не впорається.
Автомобілісти обурюються, що влада не будують паркування, і паркуються на газонах і тротуарах. І дуже рідко хто відмовиться від покупки автомобіля, тому що подумає про відсутність у нас доріг і парковок.
Собачники пускають погуляти своїх вихованців по газону, тому що не хочеться ходити далеко. По весні ми спостерігаємо собачі «прикраси» цього газону.
З прийняттям закону «Про захист почуттів віруючих» «віруючі» стали перетягувати ковдру на себе. І ось ми вже чуємо, що батьки приходять в школу і вимагають годувати всіх учнів пісним меню.
Чайлдфрі вимагають перенести дитячі майданчики як мінімум на 50 метрів від будинків. А краще «полити майданчики зарином». Це навіть егоїзмом назвати складно. Це просто маразм.
І таких прикладів можна навести сотні! Фотограф хоче знімати кого і коли він хоче, параноїки вимагають заборонити дзеркальні фотокамери і дрони. Що це за тенденція? Сподіваюся, тимчасова.
