Підземелля Москви не одне десятиліття розбурхують розуми допитливих дослідників. Одні з них умовно доступні і при бажанні туди можна навідатися на екскурсію в супроводі дигерів, інші — закриті і надійно охороняються. Але є під вулицями столиці і місця, в які не тільки немає шляху простим смертним, але й саме існування яких можна визначити лише за непрямими ознаками. Хорошим прикладом є підземне місто Раменське-43, овіяний легендами не гірше ніж втрачена бібліотека Івана Грозного.
Розглядаючи карту російської столиці, можна побачити, що навпроти комплексу будівель МДУ, в одному з найбільш престижних і густо забудованих районів, красується гаражний кооператив, площею близько 50 га. Це місце, зване місцевими «Шанхай», завжди було пустирем і ніяких капітальних будівель і споруд тут не зводили. Відносно недавно влада Москви оголосили про будівництво тут «технологічної долини», але далі розмов справа не пішла.
Чи Не тому, що під величезним гаражним містом знаходиться інший, таємний, побудований для тих, кому їх високе становище дає шанс вижити в ядерному пеклі? Достовірна інформація про проект Раменки-43 засекречена і навряд чи скоро з’явиться у відкритому доступі. Але є дещо, що можна почерпнути з спостережень, неперевірених чуток і розповідей очевидців.
Місце в районі теперішнього Ломоносов проспекту завжди було проблемним. Колись тут планували звести собор Христа Спасителя на честь позбавлення від французького нашестя в 1812 році, але роботи згорнули ледве почавши — місце виявилося заболочених і нездатним витримати навантаження грандіозної споруди. Знову будівельники прийшли сюди в середині XX сторіччя, але не почали забудовувати площу пустиря, а осушили дренажами топкі озерця і болота, а також засипали ями і яри великою кількістю невідомо звідки взятої грунту.
Неподалік від майданчика, яка тепер стала гладкою як стіл, з’явився невеликий бетонний завод. На цьому, в принципі, всі роботи з благоустрою цієї місцевості і закінчилися і, не вважаючи гаражів, тут нічого більше не будували. Ніхто не цікавився цією частиною столиці до самої перебудови — саме тоді серед москвичів поповзли чутки про існування підземного міста Раменки-43.
Той самий пустир і один з можливих входів на старому бетонному заводі
Суперечливої інформації було настільки багато, що загадкою зацікавилися навіть журналісти американського журналу Time. Саме в цьому виданні вперше з’явилася стаття, яка довгі роки надихала романтиків та любителів конспірологічних теорій. У своєму матеріалі американці посилалися на якогось офіцера КДБ, який поділився інформацією за умови збереження конфіденційності.
Складно говорити про те, наскільки правдива версія, викладена в Time, але її можна вважати цілком правдоподібною. Як сказано в статті, співробітник радянських спецслужб повідомив, що створювався комплекс в 70-х роках за проектом Євгена Розанова, деякий час займав посаду голови Держкомітету по архітектурі РФ. Будувався місто силами «Главспецстроя» протягом декількох років і всі учасники грандіозного проекту давали підписку про нерозголошення таємниці.
Так може виглядати Метро-2
Підземне місто Раменки-43 знаходиться на глибині близько 300 метрів і має повністю автономне енергетичне забезпечення. Крім власної електростанції там є склади продовольства, потужна радіостанція,запаси води, системи очищення повітря і навіть завод з переробки відходів. Також американці стверджували, що для підземних жителів побудували тренажерний зал і навіть басейн.
Величезний бункер, у разі ядерного удару, міг дати притулок 17 тисячам жителів, які повинні були пересидіти в ньому саму небезпечну фазу радіоактивного забруднення. Після того, як датчики покажуть зниження рівня небезпеки, жителі притулку можуть вибратися на поверхню за допомогою спеціального обладнання, навіть якщо всі виходи виявляться заблоковані уламками.
Московський метрополітен приховує чимало таємниць
Також в Time розповіли про Метро-2 — єдиному транспорті, який дозволяв обраним потрапити в Раменки-43. Гілки метрополітену з’єднують важливі адміністративні будівлі, інститути і режимні об’єкти Москви. Наприклад, за словами невідомого офіцера КДБ, одна з них з’єднує бункер з Кремлем, а також НІБО «Наука» та Академією ФСБ. Кінцева станція лінії, за неперевіреними даними, перебуває в аеропорту Внуково-2.
Кілька гілок Метро-2 здатні забезпечити оперативну евакуацію представників влади, високопоставлених військових чинів та діячів науки. Крім цього, передбачається існування безлічі засекречених входів в підземне місто. Один з них може перебувати в підвалі основного корпусу МДУ, а ще кілька — на території непрацюючого багато років бетонного заводу в Раменках.
На думки про те, що завод має відношення до таємничого підземного притулку наводить те, що його територія з явно закинутими будівлями, завжди обнесена новою колючим дротом і надійно охороняється від незваних гостей цілою командою професіоналів. До чого б така особлива увага до неробочого об’єкту? На користь цієї версії свідчать і спогади місцевих жителів, які багато років спостерігали численні автобуси, які привозять сюди робітників. Всі ці люди натовпами заходили в маленьку будівлю заводу і залишали його в кінці робочого дня.
Чи існує насправді загадкове місто під землею? Цілком можливо. У Радянському Союзі реалізовувалися і більш масштабні проекти. Інша справа, чи можна буде використовувати Раменки-43 сьогодні, якщо раптом трапиться військовий конфлікт із застосуванням ядерної зброї. Експерти стверджують, що підтримка такого грандіозного комплексу в стані постійної готовності, та ще в зупинці суворої секретності, занадто складне завдання.
Відсутність кваліфікованого обслуговування навіть протягом найкоротшого часу зробить комплекс таких масштабів аварійним і непридатним до використання. Так що, враховуючи смутні часи, які переживала країна після розвалу СРСР, можна з великою часткою ймовірності припустити, що Раменки-43 якщо й існують, то навряд чи можуть використовуватися за призначенням.
