Я з дитинства любив акваріумних рибок, і коли переїхав в студентський гуртожиток, прихопив з собою невеликий акваріум. Цей посудину навіть став мимовільною свахою, бо познайомив мене з майбутньою дружиною. Дівчата із задоволенням приходили до мене в кімнату, щоб помилуватися на рибок, погодувати їх і весело провести час.
З теплотою згадую один цікавий випадок, що стався у гуртожитку.
Одного разу ми з дружиною поїхали до батьків, рибок залишати без догляду не можна їх хоча б треба погодувати. Що робити? Звернувся до свого кращого друга і одногрупнику: «Андрюша, погодуй моїх красунь, поки ми будемо у батьків». Мій друг погодився, але, якщо чесно сказати, я не дуже сподівався на його обіцянку. Щоб підстрахуватися, зайшов у сусідню кімнату, попросив хлопців нагадати Андрюшке погодувати моїх улюблениць. Вони погодилися.
Але як-то мені все одно було не по собі. Чоловіки є чоловіки, захопляться чим-небудь, та й забудуть. Думаю, піду до дівчат, вони обов’язкові, точно нагадають одному. Дівчата із задоволенням погодилися.
Повертаємося, зустрічаємо Андрійка і, звичайно, перше питання: «Андрюха, ти рибок годував?». Один мій аж почорнів від злості, на очах сльози навернулися: «Ялинки-палиці, ти вже третій, хто запитує мене про це, і хоч би один гад запитав: Андрюша, а ти сам-то сьогодні їв?»
