Герман Оберт: Математик, який доказав, що політ у космос не є мрією
Герман Оберт народився 1894 року в Негешені, Австро-Угорщина, нині Сібіу, Румунія. Він помер у Нюрнберзі, Західна Німеччина, у 1989 році. Історія називає його одним із засновників сучасної астронавтики. Це визначення не просто ярлик на стіні. Це результат всього життя, присвяченого доведенню фізичної можливості покинути Землю.
Він походив із багатої сім’ї. Його батько був відомим лікарем. Оберт вивчав медицину в Мюнхені, але його навчання перервала Перша світова війна. Він вступив до австро-угорської армії. Він був поранений у ході конфлікту. Але під час перерви він зробив щось незвичне. Він провів імітацію невагомості. Він спроектував далекобійні ракети на рідкому паливі. Його командир відправив креслення до Військового міністерства. Реакція була негативною. Їх назвали фантазією.
Відторгнення часто стимулює інновації. Оберт захистив докторську дисертацію у Гейдельберзькому університеті. Його дисертація була присвячена конструкції ракет. 1922 року університет відхилив цю ідею. Він не дозволив ідеї померти. Він сплатив публікацію самостійно. Результатом стала книга “Die Rakete zu den Planetenräumen”* (Ракета в міжпланетний простір). Вона була опублікована в 1923 під назвою «Ракети в міжзоряний простір».
Ця книга змінила дискусію. За допомогою математики він пояснив, як ракета досягає другої космічної швидкості. Він довів, що можна подолати гравітацію Землі. Наукова спільнота звернула на це увагу.
Оберт працював в ізоляції протягом багатьох років. Лише 1922 року він дізнався про роботи Роберта Годдарда у Сполучених Штатах. До 1925 року він ігнорував теорію Костянтина Ціолковського з Радянського Союзу. Познайомившись із нею, він визнав першість цих теорій. Він визнав їхній пріоритет у виведенні рівнянь космічного польоту. Це не гра, рухома его. Це злиття незалежних умів.
Його друга велика книга, “Wege zur Raumschiffahrt” (1929), перекладена як “Дорога до космічних польотів”, була іншою. Ця робота отримала першу премію Робера Есно-Пельтері Анрі Хірша. Розмір премії складав 10 000 франків. Ці гроші було використано на фінансування досліджень рідинних ракетних двигунів. Ця книга випередила свій час. Вона була на 30 років попереду електрореактивних двигунів та іонних ракет.
До 1931 року ця теорія стала життєздатною. Румунське патентне відомство видало йому патент на ракету рідкого палива. 7 травня того ж року поблизу Берліна було запущено першу ракету. Маленький крок, проте крок.
Політична ситуація швидко змінювалася. У 1938 році Оберт увійшов до складу факультету Віденського технічного університету. 1940 року він отримав німецьке громадянство. Наступного року він переїхав до Пенемюнде. Це був німецький науково-дослідний та дослідно-конструкторський центр ракетної техніки. Там він працював під керівництвом Вернера фон Браун. Фон Браун був його помічником. Ієрархія виявилася перевернутою.
Війна змінила його фокус. 1943 року він перейшов до розробки твердопаливних зенітних ракет. Це було далеко від міжпланетних перельотів. Після війни він провів рік як консультант у Швейцарії. Потім 1950 року він переїхав до Італії. Там він продовжував розробляти твердопаливні ракети для італійського флоту.
Холодна війна відтягла його на Захід. З 1955 він жив у Сполучених Штатах, займаючись передовими космічними дослідженнями для військових. 1958 року він повернувся до Західної Німеччини. 1962 року він оселився в маленькому місті Фойхт неподалік Нюрнберга.
Вихід на пенсію не означає відмову від діяльності. Він займався теоретичними дослідженнями. У 1959 році він опублікував “Stoff und Leben” (Речовина і життя). Тут він залишив фізику та звернувся до філософії. Він виступав проти матеріалізму. Він стверджував, що філософія, що лежить в основі комунізму, flawed (невірна/flawed). Він вважав, що людські елементи, такі як душа, неможливо пояснити матеріальним раціоналізмом.
Обчислюючи шлях зірок, він у свої пізні роки обчислював і вагу своєї душі. Це дивне відхилення. Але воно також відображає серце, яке відмовляється приймати межі, чи то гравітаційні чи філософські. Він допоміг спроектувати ракету, яка зрештою доставила людей на Місяць. Його пізні твори показують, що він вірив: за межами досяжності ракети ще існують таємниці.
