Колись єдиним доступним способом швидкої передачі зображення, факс. Комп’ютери в той час були складними спеціалізованими агрегатами, а цифровий фотоапарат взагалі вважався чимось фантастичним. В усьому світі епоха факсових апаратів почалася досить давно, щоб відправка факсів стала звичною справою, але в нашій країні факси з’явилися як-то відразу і раптово, одночасно з кнопковими телефонами, автовідповідачами і комп’ютерами. Як правило, факси стали застосовувати виключно в організаціях, і працювали з ними спеціально навчені люди — секретарі.
А всього через кілька років з’явилися сканери доступні, інтернет, електронна пошта, веб-камери — і незабаром люди зрозуміли, що відправити лист по електронній пошті набагато зручніше, ніж по факсу. Зараз — тим більше, коли камера є практично в будь-якому мобільнику, і з цього ж телефону можна відправити документ кількома способами.
І тепер у багатьох організаціях факсу просто немає. Не набували за непотрібністю. А якщо і залишився з давніх часів, то з ним мало хто вміє працювати. Розпізнати шипіння сигналу в телефонній трубці? Натиснути потрібну кнопку не до, не після, а вчасно? Смієтеся, чи що?
Ця проста істина чомусь ніяк не доходить до деяких організацій з добре поставленим діловодством». То і справа дзвонять: «Прийміть факс!»
Не прийму. Тому що немає в мене ні факсового апарату, ні бажання його купувати, ні прагнення потім вчитуватися в паршивого якості рулончик, який до того ж ще й вицвіте через місяць. Ви б кінного кур’єра відправили, тільки майте на увазі: коновязи теж немає, не кажучи вже про ззсє.
Є електронна пошта. Навчіться вже користуватись. Пора б.
