Працюю в клієнтському відділі одного інет-провайдера південної столиці. Справи стандартні: укласти чи розірвати договір, пояснити, чому наш провайдер — самий провайдерный провайдер з усіх провайдерів і все таке.
Про тупих питаннях з боку клієнтів тут вже багато пісень складено, так що зараз не про це. Пару днів тому прийшов молодий чоловік розривати договір. Виглядає пристойно, розмовляє інтелігентно. Виявляється, наші підключили його будинок каналом, розрахованим на 10 абонентів, а зараз абонентів в будинку — 32. Якість послуг логічним чином впало, і, зрозуміло, наша доблесна ТП нічим не допомогла. Вони йому по телефону так і зізналися: мовляв, від модему сигнал слабкий, нічого не можемо зробити. Словом, хлопець вирішив змінити провайдера.
90% клієнтів, що рвуть договір, ведуть себе трохи нервово. То кричати візьмуться з порогу, то почнуть бігати по залу і відмовляти бажаючих підключитися (таких теж вистачає — у нас в основному непоганий інет), то істерично вимагати зустрічі з генеральним, то просто нахамили дівчатам. Можна подумати, ми після роботи ходимо за адресами підключення і псуємо їм інтернет!
Цей молодий чоловік в горезвісні 90% не вписувався. Спокійно і коректно пояснивши причину відмови (погана якість зв’язку), у графі «причина» заяви про розірвання договору він написав: «Модем не пыщет, голактеко опасносте, а техпідтримка дозволила ящерикам опановувати їх». Відділ у захваті!
Так ось. Ви, молодий чоловік, не задовбали. Навпаки, спасибі вам за ввічливість і піднятий настрій. Задовбали згадані 90%! Ну що вам важко, чи що, легко і весело поспілкуватися і відмовитися від послуг?
