Я сантехнік. Самий звичайний. Мене задовбав стереотип, що всі мої колеги — діди з вічно червоним носом і ароматом перегару і гівна.
З приводу перегару: п’ю лише у свята, похміллям не страждаю, в робочий час нічого міцніше кока-коли не п’ю. По частині гівна — не сперечаюся, буває. А все тому, що ви, мої люб’язні клієнти, кидаєте згортки туалетного паперу і, пардон, «олвейзы» і «тампаксы» в каналізацію, де вони розбухають до немислимих розмірів і, природно, забивають трубу.
Ви постійно скаржитеся, що в душі можна зваритися, або заледеніти? Впевнений, що у вас встановлено турецький, а то і китайський кульовий кран (ну, знаєте, де один важіль: вгору-вниз напір, вліво-вправо холодна-гаряча), а якщо на нього не вистачило, чи то просто турецькі чи китайські крани на три чверті обороту. Ось в них-то і вся проблема, оскільки крутити їх треба точніше, ніж колесо фокусування на фотоапараті. Ах, вони модні? Колян на ринку рекомендував, мовляв, вдома у нього такі ж коштують? Знайшов, кого слухати.
Поставили електронний змішувач (американське виробництво, мікроконтроллерной управління, рідкокристалічний екран, жорстко задана температура на виході з точністю до градуса, всі справи). Раптово працювати диво техніки перестало. Так якого біса ти мені скаржишся? Тебе попереджали, що американська розумна техніка може і охренеть від російських електромереж. Іди і бий морду сусідові знизу, заземлившемуся на водопровід і вирішив відмотати електролічильник. Він цього заслуговує. А у тебе вже є гроші на дороге устаткування, знайди і на стабілізатор: AVR потужністю 1-1,5 кВА коштує зовсім недорого.
Я у себе поставив звичайні російські крани на пару оборотів з білими ручками «а-ля совок» і не відчуваю жодних незручностей, чого і всім раджу. Не хочете такі крани? Тоді варитесь і замерзайте далі.
