Не хочеться вдаватися до заїждженим штампах, але коли я дивлюся на оточуючих чоловіків, мені спадає на думку фраза «мужик подрібнював». Багато зараз подумали, що плачеться чергова киця, якій хахалек відмовився дарувати машину. На жаль, в моїй ситуації все набагато простіше і сумніше.
Я працюю в благоЕкшн ному фонді, до цього кілька років волонтерила в різних організаціях, пов’язаних з соціальною адаптацією сиріт. Взаємодію з іншими фондами у своєму місті. 80 відсотків людей, зайнятих у благоЕкшн ності на всіх рівнях, — жінки. Причому це стосується різних сфер — від допомоги онкохворим та людям похилого віку до пошуків зниклих в лісах. Нещодавно мала розмову з керівником краєзнавчої організації, так і він сказав, що в останні роки на розкопки, у тому числі військових артефактів — їдуть одні дівчата.
Повертаючись до моєї роботи, можу сказати, що я дуже її люблю, хоч вона і не приносить багато грошей. Принаймні, я розумію, кому допомагаю, і бачу результат своєї праці, тому ні на що не скаржуся. Але ось рекрутинг нових волонтерів приводить мене у відчай, особливо якщо ми починаємо агітувати чоловіків. Більшість з них просто не розуміє, як хтось посмів пропонувати їм справу, не приносить дохід. «Допомагати людям» і «намагатися зробити світ трішки краще» для таких людей просто порожні слова. До речі, цей досвід допоміг мені зневіритися в казках про жіночу меркантильності: жінки набагато більш безкорисливі і готові допомагати, не вимагаючи золотих гір. А що ж чоловіки… Якщо б вони просто говорили: «Я не буду нічого робити безкоштовно!» — це було б півбіди. Але ні, вони не тільки відмовлять, але ще й обосрут тебе попутно.
Особи чоловічої статі не раз заявляли мені, що вся благоЕкшн ність — це брудний, корупційний бізнес і насправді ми нікому не допомагаємо. Ага, я підпільний мільйонер, саме тому я живу в орендованій однушке і їжджу на автобусі. Так, у нашій сфері є шахраї, але покажіть мені сферу, в якій їх немає. Ми п’ять років працюємо з дитячими будинками, у нас абсолютно прозора звітність, яку будь-хто, що цікавиться, може знайти на сайті. Так і я можу надати статистику того, як, наприклад, знизилося число наркозалежних і злочинців серед випускників інтернатів, які ми займаємося. Уявіть собі, ми намагаємося, щоб на вулицях було більше адекватних громадян, а не шпани, яка готова штрикнути ножем за дозу. Але опонентові це нецікаво: він-то знає, що ми всі негідники і злодії.
Ще одна популярна пред’ява: панянки, які працюють або волонтерят у фондах, — це дружини і дочки багатіїв, які таким чином пропалюють життя, поки чоловіки заробляють гроші. Насправді, більшість наших волонтерок — працюючі жінки з вищою освітою. У багатьох є сім’ї, деякі — матері одиначки. Студентки 19-20 років, яких утримують батьки, звичайно, теж є. Але що в цьому поганого? Це ж чудово, що красиві юні панянки по суботах їздять в обласний інтернат, щоб возитися з дітьми, навчати їх робити хендмейд-прикраси. А могли б замість цього ходити по клубах і радувати своєю красою чоловіків — тих самих, яких обурює наша діяльність. Може, тому мужики так і обурюються?
І вже тим більше я не можу зрозуміти, чому при всьому цьому у нас в країні в останні роки такий розквіт так званого козацтва. В нашому містечку я цих красенів поки не помітила — місцевість не та, занадто холодно для ряджених. Але, судячи з новин і розповідей колег з югов, ім’я їм — легіон. Ти весь день у своєму бабиному царстві надрываешь спину, перетягуючи ящики з гуманітаркою, а потім вмикаєш ноутбук і бачиш на Ютубі, як молоді і здорові мужики в клоунських костюмах відчитують школярів за ловлю покемонів або перекривають вхід на чергову виставку. Комусь смішно, а мені іноді хочеться плакати.
От серйозно, ніж записуватися в козаки, чи не легше піти добровольцем туди, де дуже раді будь-якій допомозі? Знаю, що більшість читачів тут чоловіки. Може, хоч ви мені поясніть, чому допомагати дітям для мужика нудно і ганебно, зате облепиться георгіївськими стрічками і приставати до людей на вулиці — престижно і почесно?
