Синдром вахтера, синдром вахтера… Цей вахтер одного разу мене реально задовбав. Приходжу в одне державне установа, куди за замовчуванням доступ повинен бути вільний для всіх. Літо, спека, на мені щось типу бриджів — світлі штани до середини ікри. Підходжу до вертушці, показую виписаний хвилиною раніше у відповідному бюро пропуск. Вахтер дивиться на мене:
— Шановний, у шортах не можна!
— Взагалі-то я не в шортах, але чому?
— Інструкцією заборонено! І взагалі шорти — це непристойно!
— Покажіть інструкцію.
Показує: аркуш А4 без початку і кінця, просто текст, який починається з пункту 3 або 4. «Забороняється входити в брудній, дурнопахнущей одязі, шортах».
Тут через вертушку проходить дівчина в напівпрозорої кофтині, крізь яку прекрасно видно груди, і в міні-спідниці шириною в долоню. Я вахтера:
— А так пристойно?
— Ну, — посміхається він, — інструкцією ж не заборонено.
— Фокус-покус: мої шорти перетворюються в бриджі! Бриджі інструкцією не заборонені.
І проходжу вертушку.
