Девять місяців спокою

14

Тут не раз згадувалися злі і нахабні вагітні, від яких немає життя. Ні, я не сперечаюся, вкрай неприємно зіткнутися з подібною поведінкою… Але, можливо, воно має місце тому, що ці дівчата самі задолбаны вже край.

Мене всю вагітність ганяли туди-сюди і продовжують досі. Я двічі здавала аналіз на ВІЛ-сифіліс-гепатити. Ну Екшн сно, раптом в лабораторії скарифікатор нестерильний попався? Хоча фраза «Голочка одноразова, відкривається при вас» вкарбувалася в мозок, здається, на все життя — кров треба здавати мінімум раз на місяць навіть за відсутності патологій. Так, і все це натщесерце з ранку раніше, само собою. З гіпотонією — саме те. А весь другий триместр я після цього на роботу їхала.

Діабету бояться як вогню. До дев’ятого місяця я підтвердила відсутність його у себе вже тричі. Причому один раз довелося здавати аналіз на толерантність до глюкози. Здати кров, випити солодкої водички, здати через годину, потім ще через годину. Весь цей час, зрозуміло, не є. І прокинутися знову раніше, що мені особисто і до вагітності було тяжко — я класична сова.

Оформити виплати — це теж не один день і не одне місце. Також потрібно пройти як мінімум шістьох лікарів на предмет наявності/відсутності патологій по їх частини. Причому не всі лікарі сидять в одній будівлі, деяким потрібно їхати за пекельної спеки (у нас близько +30 вже о дев’ятій ранку), а зараз ще та пора відпусток. На щастя, вдалося-таки всіх відловити.

Тепер ось мене футболять від лікаря до лікаря для з’ясування, чи є все-таки однозначні показання до кесаревого. Офтальмолог і невролог, бачте, написали, що є при умові згоди акушера. Тобто тепер мені потрібно топати ще раз до свого лікаря в жіночу консультацію і просити висновок у неї — фінальне слово за нею. Це при тому, що вона сама відправила мене до цих двом фахівцям. А міопія високого ступеня сама по собі, виявляється, вже років десять не є показанням. Є їм тільки очні кровотечі, он як. Чому я дізнаюся про це не від окуліста під час прийому, а тільки зараз від начмеда? І що мене особливо розчулює: ці ж люди підкреслюють необхідність повного спокою та спокою, відсутність стресів.

Я розумію, що винні лікарі не самі по собі, а ідіотська система. Розумію, що ніхто не хоче брати на себе зайву відповідальність. Але мене це, чесно кажучи, вже мало хвилює. Мене вже що б то ні було мало хвилює. Я просто хочу взяти на руки свою дитину. Знаєте, що таке «все дістало»? Ось так я себе і відчуваю. На всіх без розбору не зриваюсь — спасибі рідним за підтримку. А когось підтримати нікому. А у когось можуть бути патології і ускладнення вагітності, і їх ганяють ще більше. І вони починають гавкати на всіх навколо…

Ось такі пироги, люди. Я теж до пори до часу думала, що в потрібний час просто прийду в пологовий будинок — і всього делов. Як би не так. Повірте, вагітним, навіть в декреті, є куди йти і їхати рано вранці і ой як є від чого задолбаться. Навіть настільки, щоб почати грубіянити оточуючим — не з метою когось конкретного образити, а лише для скидання негативу. Просто на все вже плювати.