Стою на пошті вже сорок хвилин тільки для того, щоб отримати лист. Перед очима — плакат з життєрадісним рудим хлопчиком:
Моя мама платить за квартиру на пошті. Це зручно!
Дивлюся на плакат і ридаю від сміху майже в голос разом із п’ятнадцятьма таких ж бідолахами в черзі з двадцяти семи (я порахувала!) бабульок. Зручно, @#$%&, ага!
