Чуєш, є ЧОП?

150

За службовим фахом доводиться мотатися з одного кінця міста в інше з купою документів, а часом і з великою сумкою. І ось тут трапляються вони — співробітники приватних охоронних підприємств.

— Так, стояти. Куди прямуєш? Сумку покажи. Що це? Ти до кого?
— Взагалі-то, до незнайомим людям потрібно звертатися на «ви».
— Ти мені тут поговори ще! Х#й відрости спочатку, щоб зі мною так розмовляти!

Після того, як у приміщення був запрошений начальник охорони, мені здалося, що на цю посаду беруть виключно розумово відсталих і душевнохворих людей.

— Що у вас тут?
— Ваш охоронець мене образив.
— Ну?
— Що «ну»? Я хочу написати скаргу, або ви тут що-небудь придумайте.
— А шо тобі не подобається? Він тут нас від таких, як ти, охороняє.

Нормально? А по-моєму, пі$#єц.

Зима. Холодно. Щоб не замерзнути, йду в теплому сірому пальті і федора. Заходжу в університеті (де, до речі, і працюю) і тягнуся за перепусткою. Капелюх, природно, зняти не встигаю — я це роблю у турнікета. За передпліччя з силою смикає охоронець — та так, що не впасти виявляється складніше, ніж я думав.

— В чому справа!
— Значить, так! Ще раз будеш тут у своїй кепці ходити — відправлю територію підмітати, зрозумів?

До речі, охоронці нашого універу навіть ЧОПовцами не є. Це студенти, які за невелику суму грошей підробляють охоронцями.

І та ж ситуація в супермаркетах, фірмах, школах, торгових центрах. Для мене словосполучення «співробітник ЧОП» тепер означає тупорилого ідіота з незакінченою середньою спеціальною освітою, який вміє тільки грубіянити і загрожувати нормальним людям. Задовбали!